In Memoriam Tiny Augustijn

Ми завжди будемо пам’ятати Вас як мірошника млина «Де Лелі» на Лер.

Тіні народився 14 жовтня 1932 року як перша дитина в родині Марінуса та Корнелії Августійн. У 1929 році Марінус перебрав млин Leur від свого батька Мартінуса. Малюкові було 4 роки, коли рано вранці 20 січня 1937 року, коли запустили дизельні двигуни, спалахнула велика пожежа. Це сильно вплинуло на Tiny. Ці образи, які він брав із собою все життя і завжди бачив у своїй свідомості.

Цитата, як це пережив Крихітка.

«Вода для гасіння не доходила вище циркуляції, а пожежа була вже вище машинного відділення. Ми побачили гарний феєрверк. Полум'я вибивається з вікон і дверей. Коли обрушилися жорна й дах, донизу полетіли палаючі мішки й розжарені шматки дерева. Красиво! Особливо на темному тлі неба».

Млина вже немає!

Через багато років, перемелюючи дно корпусу, що залишився, і повертаючись додому після важкої подорожі доставки борошна, він знову і знову бачив пеньок. Він завжди думав про зниклий натовп на Гірі. Як було б добре, якби тут, на Гірі, знову зібрався справжній натовп. Але ця думка залишилася. До 1987 року мер Губен Тіні дзвонив йому і запитував: «Чи думав ти коли-небудь про відновлення млина?» Тоді відповідь була «так, але це все». Згодом мер передумав. Його відповідь була гарячою: «Так, я хотів би взяти в цьому участь».

За підтримки мера Губена, який швидко знайшов спонсорів у своїй мережі, було швидко сформовано правління та розроблено плани. Уся громада Еттен-Леура була мобілізована, і Тіні був на передовій, щоб реалізувати свою мрію. Перший камінь закладений у 1994 році разом зі своїм старшим онуком Мартеном Августіном. Це був момент величезної гордості для Крихітки. З цього моменту почалася відбудова. Великим і малим кроком відроджувався млин на Гірі. У червні 1998 року каміння і шпилька пішли в млин. Також були встановлені скоби, хвіст і лопаті. Велике свято і сльози в моїх очах, коли ви тоді описували цю подію. У вересні 1998 року реконструкцію завершили і млин урочисто відкрили. Тіні був надзвичайно гордий результатом і щасливий, що він міг зробити свій внесок у збереження цієї культурної спадщини. Млин знову стояв, як колись, як маяк у краєвиді.

Крихітний любив обертати леза та молоти зерно ще багато років. Його здоров'я повільно погіршувалося, і йому ставало все важче підніматися по сходинках млина. Йому було дуже важко дистанціюватися від млина. Його хвилювало те, як ці люди впораються з «моїм» млином. Минуло деякий час, поки він не зрозумів, що справи йдуть досить добре. Нове покоління взяло на себе багато відповідальності та ініціативи. Фінансова база була в порядку, а робоча сила зростала завдяки волонтерам-ентузіастам. Ми бачили, як ви насолоджувалися роботою млина у всій своїй красі, коли ви працювали у своєму палісаднику в середу та суботу вдень.

Вашу енергію та гордість ми завжди будемо прикладом для майбутнього. Ми підтримуватимемо роботу млина та змусимо вас пишатися.

Правління та всі волонтери фундації вітряків "Де Лелі".